Готуємося до педради

 

28 листопада 2019 року 

 

Педагогічна рада за темою:

«Використання новітніх технологій, методів та форм роботи під час екологічного виховання дошкільників»

 

Очікувані результати: вдосконалення роботи педагогічного колективу щодо формування екологічної компетентності дошкільників шляхом активізації пізнавальної та пошуково-дослідницької діяльності

1.  Про зміст та якість організації пошуково-дослідницької діяльності дітей засобами спеціально створеного середовища -  метеомайданчика.

Довідка. Левицька Л.А., директор

 

2. Система роботи на метеомайданчику.

Співдоповідь з досвіду роботи.Спека О.В., вихователь

 

 

3. Про виховання природоцільної поведінки дошкільників

Інформаційна довідка з досвіду роботи. Іванісова О.М.,вихователь

 

4. Про результати роботи над екологічним проектом «У світі дерев»

Співдоповідь з досвіду роботи.Бахтіна І.Г., вихователь

 

5. Творчий звіт про роботу над освітнім проектом «Мандруємо екологічною стежиною»

Презентаційні матеріали. Вовчанчіна І.П.,вихователь

 

6.Затвердження курсів ПК

 

 

Організація освітнього процесу щодо реалізації цілей еколого-природничої освіти в умовах еколого-розвивального середовища закладу дошкільної освіти

 

     Екологічне виховання дошкільників, як відомо, ґрунтується на засвоєнні дітьми системи знань про природу, про існуючі зв’язки і залежності, на усвідомленні впливу діяльності людини на природу.

     Дошкільнята за своєю природою – дослідники і «чомучки». В дошкільному віці вони здатні засвоїти навіть дуже складну інформацію, якщо забезпечити у навчальному процесі дві умови: використання наочності і включення дитини у самостійну пізнавальну діяльність.

   Виокремлення першої педагогічної умови застосування еколого-розвивального середовища як засобу еколого-природничої освіти дошкільників – накопичення чуттєвогодосвіду як основи для набуття дошкільниками екологічних знань та вмінь в умовах еколого-розвивального середовища ЗДО.   Емоційно-естетичне пізнання природи є першим і надзвичайно потужним кроком на шляху до “зрощування” в дитині її екологічної культури. Забезпечення безпосереднього емоційно-чуттєвого педагогічно керованого контакту дітей із природою розглядається дослідниками як важлива умова формування у них ціннісно орієнтувальної основи їхньої взаємодії із природою. Реалізація визначеної педагогічної умови забезпечується наскрізним “вплітанням” ситуацій милування природою в різноманітні форми безпосереднього спілкування дитини з природним довкіллям (у куточку живої природи, в зимовому саду, музеї природи, в “Куточку милування” на ділянці дитячого садка та ін.).   Милування природою – це не просто спостереження за її об’єктами та явищами, фіксація змін у природі, пояснення їх з погляду причинно-наслідкових зв’язків. Милування красоюозначає перетворення її на предмет особливої, захопленої уваги, духовне єднання з нею.

    Під час милування має переважати емоційно-образна інформація про природу; у створенні ситуацій милування слід активізувати чуттєві аналізатори вихованців (н-д: “Якого кольору весна?”; ”Назви звуки зими” тощо); дитяче сприймання слід підносити на належний емоційно-образний рівень, організовуючи оцінну діяльність вихованців(н-д, добір порівнянь (“На що схожа кульбаба?”); віршування за поданим початком (“Дощик сумно накрапає...”); придумування монологів об’єктів природи “Не топчіть мене, тендітну сніжинку”); у процесі милування природою варто застосовувати активні форми емоційно-естетичного пізнання природи: ігри, змагання, конкурси, трудові справи тощо; важливу роль відіграє експресія світоглядної позиції вихователя: яскраве емоційне слово, виразність пантомімічних реакцій, доречна сугестія (навіювання); ситуації милування доречно організовувати “презентативно”, пов’язуючи їх зі своєрідним станом природи, як-от: листопад, перший сніг, ожеледиця тощо. Не можна перетворювати милування на щоденні “чергові” вправляння.

    В умовах еколого-розвивального середовища ЗДО об’єктами милування можуть стати мешканці куточка живої природи з яскраво вираженими естетичними ознаками (рибки в акваріумі, красиво квітуча кімнатна рослина та ін.), природні об’єкти ділянки дитячого садка (квіти, дерева, кущі, птахи, комахи тощо), об’єкти безпосередніх спостережень під час прогулянки (небо з хмарами, сніг і сніжинки, краплини роси та ін.).          Емоційне спілкування дитини з природою, в результаті якого здійснюється розвиток її естетичних почуттів та на цій основі формується естетичне ставлення до природи, має продовження в діалогічній взаємодії з творами мистецтва під час хвилинок художнього пізнання на екологічній стежині. Дослідники переконують, що під час таких зустрічей значно поглиблюються переживання естетичних якостей природи.

    Найпоширенішим засобом організації спілкування дітей з мистецтвом вважають бесіду. За допомогою системи продуманих запитань педагог допомагає дітям відчути настрій твору, спонукає до естетичної оцінки художнього образу природи, сприяє розумінню дітьми художнього мови мистецького твору. Доречними у процесі мистецького діалогу будуть й ігрові ситуації (н-д, “Я малюю навколишню природу” та ін.) та ігрові вправи і завдання (н-д, “Зміни настрій картини (вірша, музичного твору)”, “Вдивляючись у картину, я уявляю…” та ін.).

    Мистецькі зустрічі на теми природи не повинні обмежуватися лише екологічною кімнатою, вони можуть супроводжувати спілкування дітей з природним довкіллям у будь-яких проявах: у музеї природи, під час спостережень на ділянці дитячого садка та ін.

    Друга педагогічна умова ефективного використання еколого-розвивального середовища в еколого-природничій освіті дошкільників – залучення дітей до активної діяльності в процесі пізнання природного довкілля – продиктована основними положеннями діяльнісного підходу, який забезпечує формування в дітей досвіду еколого-мотивованої діяльності в природному довкіллі. Для цього в закладі створена «Екологічна стежина», яка має різноманітні природні об’єкти та спеціалізовані зупинки. Завдяки якій можна вирішувати різноманітні еколого – природничі завдання.

    У пізнанні дітьми природи на «Екостежині» особливе місце відведено спостереженню, яке забезпечує безпосередній контакт дітей з реальними об’єктами природи, в результаті чого у них формуються реалістичні уявлення про ці об’єкти та зв’язки між ними. Це активний метод пізнання природи у процесі якого у дитини формується вміння вдивлятись у довкілля, бачити і помічати ознаки, властивості, виокремлювати в них суттєве, відзначати зміни, що відбуваються в природі, встановлювати причини, доходити узагальнень, висновків.

   Спостереження – це перший і найважливіший метод організації спілкування дитини з природою, а відтак, він, як правило, має місце там, де здійснюється безпосередній контакт дитини з природнім об’єктом чи явищем: на зупинках «Екологічної стежини»(н-д, спостереження за рухом рослин відповідно до зміни положення сонця, спостереження за водою), у лабораторії Гнома Агронома(н-д, спостереження під час проведення дослідів), на Метеомайданчику(н-д, спостереження за хмарами, за вітром, за ранньоцвітами та ін.) , у КуточкуЛісу та у Пташиній Їдальні(за зовнішнім виглядом та поведінкою тварин і птахів).

   Еколого-розвивальне середовище ЗДО відкриває широкі можливості для експериментально-дослідницької діяльності дітей – основи емпіричного пізнання довкілля, джерела знань та розвитку пізнавальних інтересів дошкільників.

   Дослідницька діяльність – це організована педагогом пізнавальна діяльність дітей, у якій вони шляхом самостійного відкриття природи, розв’язання проблемних завдань, практично перетворювальних дій одночасно оволодівають новими знаннями, а також уміннями та навичками їх подальшого самостійного набуття.

   Експериментально-дослідницька діяльність супроводжує пізнання дітьми природи в куточку живої природи (н-д, дослідження умов росту і розвитку рослин), в лабораторії та в екологічній кімнаті (н-д, дослідження властивостей корисних копалин, ґрунту, повітря тощо), в міні-музеї природи (н-д, досліди з водою), на ділянці дитячого садка (н-д, досліди з вітром на “Метеомайданчику”) та ін.

   Цілком очевидно, що в основі освітнього процесу в ЗДО, в тому числі його еколого-природничої складової, має лежати гра як провідний тип діяльності дитини дошкільного віку. Метод гри дозволяє у природовідповідній для дитини формі пізнавати природне довкілля та правила взаємодії з ним, виконуючи певні ролі та дотримуючись правил гри. Перевагами цього методу є те, що ігрова діяльність самовмотивована, приносить дитині велике задоволення, легко і швидко викликає позитивне ставлення до її змісту.

   Безперечно, гра супроводжує пізнання дитиною довкілля всюди – і під час спостережень у куточку живої природи (н-д, рухлива гра “Ми - равлики”), і в процесі екскурсій по «Екологічній стежині» (н-д, гра “Сортування” в Лабораторії Гнома Агронома).

   Бажано мати картотеку екологічних ігор, рухливих ігор на природничу тематику. Для проведення творчих, сюжетно-рольових, ігор-драматизацій, пластичних імпровізацій на ділянці дитячого садка (на веранді, в альтанці, в ліаннику чи біля водойми) ми пропонуємо використовувати екологічний модуль “Театр природи”, де діти маютимуть можливість ставити театральні дійства.

   Одним з найдієвіших методів формування еколого-доцільної поведінки в природі нині визнано працю в природі. Через виконання дітьми різноманітних доручень у куточку живої природи (а у старшому дошкільному віці – систематичних чергувань у ньому) діти набувають навичок догляду за кімнатними рослинами і тваринами, допомагаючи дорослим на городі, квітнику, залучаються до вирощування квітів, лікарських рослин, овочів, їх збору. Дошкільники беруть посильну участь у прибиранні ділянки дитячого садка від опалого листя, створення компостних ям, прибирання снігу тощо. Окрім того доцільним є проведення різноманітних екологічних акцій і трудових операцій, спрямованих на вияв турботи про довкілля (н-д, трудова операція “Насінини для пташини”, акція турботи “Годівничка” в Пташиній Їдальні, “Безпритульна кішка”, “Мій домашній улюбленець”, “Рослини-рекордсмени”, “Квіти для мами” тощо.

   Така діяльність спонукає дітей до вияву активності щодо свого природного довкілля відповідно до власного суб’єктивного ставлення до природи, тобто формує еколого-доцільну поведінку у природі.

   Виокремлюючи третю педагогічну умову – стимулювання дитячої творчості засобами еколого-розвивального середовища ЗДО, а саме в художньо-творчій діяльності, яка узагальнює досвід дитини (інтелектуальний, етичний, естетичний, трудовий), доповнюються, конкретизуються ті знання і способи діяльності, яких вона набула раніше, в них виділяється нова ознака, новий параметр для орієнтації в довкіллі – краса, естетичні цінності, що мають принципове значення в житті людини, визначаючи рівень її культури. Саме таке концентроване відчуття насолоди красою і довершеністю природи надовго зберігається пам’яттю і проростає у свідомості дитини екологічними мотивами ставлення до довкілля. Таким чином, різні види творчості – мовленнєва (складання віршів (в т. ч. верлібрів, сенканів), створення казок, оповідань), образотворча (малювання (в т. ч. за допомогою нетрадиційних технік), ліплення, аплікація), музична (музичні імпровізації) – володіють значним екологічним потенціалом. Цікавими формами дитячої творчості в умовах еколого-розвивального середовища ЗДО можуть бути театралізовані свята, ігри-подорожі, квести на природничу тематику.

   Усі описані вище методи і форми взаємодії вдало інтегруються в межах комплексних (синтетичних) форм (як-от, подорож по екологічній стежині чи на заняттях, проведених в умовах еколого-розвивального середовища ЗДО (в куточку живої природи, на городі, саду тощо).

   Отже,еколого-розвивальне середовище закладу дошкільної освіти відкриває надзвичайно широкі можливості для формування у дошкільників основ екологічної культури. Через організацію чуттєвого пізнання довкілля в куточку природи, в лабораторії чи на екологічній стежині ділянки дитячого садка, шляхом залучення до активної пізнавальної діяльності у процесі спостережень, дослідницької, ігрової, трудової та проектної діяльності в приміщенні чи на території закладу, через художньо-творчу діяльність у спеціально обладнаних для цього місцях  педагог ретельно, кропіткою працею “зрощує” у дитині духовні паростки доброчинного ставлення до природного довкілля, формує розуміння значення життя у будь яких його проявах як найвищої цінності.

 

 

 

Категорія: