Центр розвитку дитини "Гармонія"

 

 

 Майбутнє країни і планети загалом великою мірою залежить від сформованості в нового покоління екологічної свідомості, щирої й діяльної любові до природи.

 

 

 

 

 

Сучасна еколого-природнича освіта дошкільників у вимірі компетентнісного підходу спрямовує педагогів на забезпечення чітко окресленого результату — природничо-екологічної компетентності та навичок, орієнтованих на сталий розвиток, як особистісних надбань кожної дитини. У працях педагогів минулого і сучасних нау­ковців зустрічаємо багато цінних порад щодо за­безпечення емоційно-чуттєвого пізнання дітьми природи та формування відповідного ставлен­ня до неї. Багато хто з них спирається на акту­алізацію естетичних почуттів у процесі взаємо­дії з природним довкіллям. Тут доречно згадати слова Василя Сухомлинського: "Краса — це один із струмочків, що живлять доброту, сердечність і любов". Красу природи видатний педагог ото­тожнював із кров'ю і плоттю людяності, добрих почуттів, сердечних стосунків, наголошуючи на тому, що таку школу виховання почуттів людина має пройти саме в дитинстві. Отже, краса при­роди — унікальний інструмент, який допомагає педагогу доторкнутися до душі дитини, змусити відчувати її (природи) найтонші порухи, а відтак по-особливому, з любов'ю і трепетом, ставити­ся до неї.

На переконання В. Сухомлинського, вихо­ватель має спочатку навчити дітей помічати і відчувати красу в довкіллі, а згодом підвес­ти їх до розуміння вищої краси, яка прояв­ляється в наших учинках щодо природи.

 

«Краса природи нас чарує

І радість творчості дарує»

КРОК ПЕРШИЙ

ПОМІЧАЄМО КРАСУ В ПРИРОДІ

Серед головних завдань еколого-природничої освіти дошкільників — набуття дітьми до­свіду емоційно-чуттєвого спілкування з приро­дою, усвідомлення ними її естетичної цінності, формування здатності помічати красу природи в різноманітних її проявах, у різні пори року, на­солоджуватись її спогляданням, емоційно відгу­куватися на неї та проявляти свої почуття.

Реалізації цих завдань сприяють емоційні, ес­тетично насичені зустрічі з природою, які в на­уково-методичній літературі дістали назву хви­линки милування природою .

Така форма роботи з дітьми передбачає акти­візацію сенсорного сприймання природи, ви­користання для поглиблення розуміння її ху­дожньо-образних характеристик художнього слова, широке вживання метафор, епітетів, по­рівнянь для опису побаченого, залучення актив­них форм взаємодії у процесі спілкування з при­родою тощо.

 

Хвилинка милування "Жасмин цвіте!"

Під час спостереження за цвітінням жасмину влітку вихователька пропонує дітям поглянути на кущ і від­повісти на запитання.

 

Орієнтовні запитання та завдання дітям:

*Чим приваблює нас кущ жасмину?

*Що в ньому особливого? (Чудовий аромат, маленькі білі квіти, які рясно обсипали гілля.)

*Що нагадують вам квіти жасмину? (Витончені прикраси, маленьких метеликів, які присіли відпочити серед зеленого листя, білі ґудзики на зеленому вбранні та ін.)

*Погляньте вниз. Що це за біло-молочний ки­лим укрив землю під кущем? На що схоже опа­дання пелюсток квітів жасмину? (На снігопад. Як можна назвати це явище? (Квіткопад, пелюсткопад.)

*Вдихніть повітря і відчуйте аромат жасмину. Що нагадує цей запах? (Парфуми.) Як би ви його описали? (Сильний, солодкувато-терпкуватий.) Якби ви були парфумерами, яку назву дали б цим "парфумам"? (“Жасминова фантазія", “Аромат літа", "Біла казка"тощо.)

*Прислухайтеся. Чуєте звуки? Хто їх видає? (Це гудуть бджоли.) Як ви гадаєте, про що вони спі­вають? (Про те, що навколо багато чудових квітів, повних солодкого нектару. Бджоли радіють, що ма­тимуть багато меду, тощо.)

*Який комплімент ви можете зробити кущеві? Чим він вам подобається? (Відповіді дітей.)Таким чином діти не тільки накопичують чуттєві враження від квітучого куща жасмину, а й сприймають його з позицій краси, що формує уявлення про унікаль­ність цього об'єкта та ціннісне ставлення до нього.

 

КРОК ДРУГИЙ
 

СПРИЙМАЄМО КРАСУ  ПРИРОДИ  ЧЕРЕЗ МИСТЕЦТВО

Поглибити розуміння дітьми естетичної цін­ності природи, закласти основи її художнього бачення педагогу допомагає мистецтво — лі­тература, образотворчість, музика. Під час спілкування дитини з природним довкіллям че­рез мистецтво в неї зароджуються естетичні по­чуття, вона вчиться бачити образи природи, утілені в мистецьких творах, що є свідченням її значущості. Серед усіх видів мистецтва особ­ливе місце відведене художньому слову, яке В. Сухомлинський порівнював із найтоншим різ­цем, здатним торкнутися до найніжніших струн людської душі.

Основою згаданих технологій здебільшого є мистецький діалог як форма осягнення худож­нього образу природи, закарбованого в худож­ньому творі.

Мистецький діалог за віршем Надії Кир'ян "Летюча квітка"

 

Вихователька. Діти, погляньте! Здається, до наших квіточок завітав гість. Він неквапливо перелітає з квітки на квітку, і його крильця видаються білосніжними пір'їнками на тлі блакитного неба. Хто це? Так, це метелик! Подивіться, який він маленький і тендітний! Але навіть йому насилу вдається утримуватись на тоненьких стеблинках квітів. Та він не здається, адже треба провідати друзів! А погомонівши з друзями-квіточками та поласувавши солодким пилком, метелик подався в мандри. Поетеса Надія Кир'ян, мабуть,
теж колись замилувалася метеликом на квіточках, помітила, які вони схожі, й написала про це вірш.

 

Летюча квітка

Метелик на стеблинку сів —

І вже незрозуміло:      
Чи то метелик там сидить,
Чи, може, квітка біла.
Бо крильця — білі пелюстки,
А в квітки — білі крила.
Зацвів метелик у траві,

А квітка полетіла. (Н. Кир'ян)

 

Орієнтовні запитання та завдання дітям:

*Діти, який настрій у вас після слухання вірша?

*Якби ви були художниками, якими кольорами намалювали б свій настрій?

*Як би ви описали метелика? На що він схожий?
*Що вам нагадують його крильця?

*Як ви гадаєте, на які квіти міг сісти метелик? Які квіти мають біле забарвлення?

*Чим, на вашу думку, метеликів приваблюють квіти?

*Відчуйте себе метеликом, який шукає квітку. Принюхайтеся. Який запах ви відчуваєте? *Чи однаковий запах у різних квітів, що мають біле забарвлення (ромашки, конюшини, анемони тощо)?

*Ви хотіли б познайомитись із метеликом? По­міркуйте, якою була б його поведінка, якби ми спробували підійти і заговорити з ним. Він за­чекав би на нас на квітці, чи, можливо, швид­ко полетів би далі?

*Пофантазуйте: куди міг би полетіти метелик, попрощавшись із квітами.

 

КРОК ТРЕТІЙ
 

ВІДТВОРЮЄМО КРАСУ ПРИРОДИ    В ХУДОЖНЬО-ТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Дитяча творчість — потужний механізм, у яко­му проявляється естетична оцінка навколишньо­го світу. Дитина проживає художні образи приро­ди, які створює, пропускає їх крізь призму своїх почуттів та емоцій.

 

Художньо-мовленнєва діяльність

Важливу роль у формуванні емоційно-зацікавленого ставлення дітей до природи відіграє ху­дожньо-мовленнєва діяльність. Словесно-творче вираження власного бачення природи ставить дитину в активну позицію щодо неї, дає можли­вість випереджати реальні дії словесними, тим самим проектуючи природо доцільні справи і вчинки. Залучення дошкільників до мов­леннєво-ігрової діяльності здійснюється через мовленнєво-творчі ігри та вправи, шляхом створення міркувань (прийоми екологічної емпатії, суб'ективації та ін.), складання казок (чи кінцівок до них), оповідань, віршів, виконання завдань на розвиток творчої уяви, участі в театралізаціях.

 

Прийом “Словесне малювання”

Під час прогулянки вихователька звертає ува­гу дітей на мальовничість літнього пейзажу, до­помагає відшукати в природі куточки, що виріз­няються особливою красою (для цього можна використати запропонований О. Половіною при­йом "Рамка"). По закінченні прогулянки педагог пропо­нує вихованцям уявити себе художниками, у руках у яких не звичайні пензлі та фарби, а "чарівні" слова, якими можна намалювати картину. За до­помогою запитань дорослого діти "малюють" літ­ній пейзаж — створюють колективну розповідь - опис на основі побаченого. Під час словесного малювання важливо стимулювати дітей до ши­рокого вживання художніх засобів — епітетів, порівнянь, метафор, які допоможуть якомога повні­ше і виразніше розкрити образ літньої природи.

 

Прийом “Милуюся, дивуюся"

Під час споглядання природи педагог  про­понує дітям дібрати якомога більше словоспо­лучень, називаючи ті природні об'єкти, явища, предмети, які викликають їхнє захоплення.

Наприклад: “Я милуюся блакитним небом, яскравим сонечком, гарними квітами, барвистим метеликом, зе­леними листочками, заквітчаним жасмином, шовковою травичкою, пташиним щебетом тощо".

 

Прийом “Асоціації"

Дітям пропонують пригадати якесь природ­не явище (наприклад, особливий період літньої доби — літній ранок) і назвати якомога більше слів та словосполучень, що пов'язані з ним чи характеризують його.

Наприклад: “Літній ранок — це лагідне сонечко, яке щойно прокинулося, блакитне небо з хмаринками - пір'їнками, спів пташок, краплинки роси — діаманти на зеленій траві, червоні личка полуниць на грядці, пурхан­ня барвистих метеликів тощо".

 

Прийом “Чарівні окуляри”

Вихователька пропонує дітям обрати в при­родному довкіллі якийсь об'єкт і, "надягнувши чарівні окуляри", які перетворюють звичайні предмети на щось незвичайне, сказати, чим або ким "став" цей об'єкт.

Наприклад: листочок може перетворитися на кора­блик або поїлку для комах, метелик — на летючу квітку; краплини роси можуть виявитися сльозами ночі; хма­ринки — зефірками чи клаптями солодкої вати; ягоди вишні — коштовними сережками чи намистом тощо.

 

Прийом екологічної емпатії

Екологічна емпатія — співпереживання, спів­чуття з приводу стану природного об'єкта. Під час спостереження дітям пропонують об­рати об'єкт (як-от кропива, метелик, дощовий черв'як тощо) і, уявивши себе ним, звернутися до людей із проханням-монологом від його імені.

Наприклад: "Я — кропива. Я дуже корисна рослина. З мене можна варити зелений борщ навесні, можна лі­кувати відваром мого листя різні хвороби. Я хоч і можу вжалити, але роблю це ненавмисно. Тож дуже прошу вас не бити мене палицею, не топтати й не нищити. Адже я теж хочу жити".

Особливу цінність мають ті види творчості, які мотивують дітей до взаємодії з природним дов­кіллям, стимулюють їхню уяву, фантазію, наді­ляють природні об'єкти та явища чудодійними властивостями, тим самим роблячи їх цікавими і привабливими для малят. Так, дітям можна про­понувати відтворити в техніці лендарт за до­помогою природного матеріалу володаря лісової галявини, королеву метеликів, сонячну царівну, охоронця дерев тощо. Цікавим видом роботи є створення таємничих персонажів на основі за­здалегідь підготовлених фігурок-шаблонів із до­даванням природних об'єктів (трави, листя, пло­дів тощо). Захоплює дітей робота зі створення казкових персонажів — "оживлення" кори дерев, гілочок, каміння, виготовлення прикрас із при­родного чи покидькового матеріалу (намиста з ягід горобини, сережок із вишень або черешень, перстеників і віночків із квітів кульбаби тощо).

Одним із найулюбленіших видів художньо - продуктивної діяльності дітей дошкільного віку є малювання. Особливо приваблює їх малювання із застосуванням нетрадиційних технік — мильними бульбашками, пальчиками, губкою, пластиковою виделкою, гребінцем, ватними па­личками та ін. Урізноманітнити таку роботу мож­на, використовуючи природні матеріали — різ­ні за формою та розміром листки, квіти, стебла, плоди, насіння. Цікавим заняттям буде також ви­готовлення чудернацьких пензлів зі стебел рос­лин, суцвіть квітів, листя кущів та дерев. Роботи, виконані такими "пензлями", завжди вражати­муть своєю оригінальністю. Захоплюватиме ді­тей і "тіньовий живопис" — обмальовування на папері контурів тіней від природних об'єктів.

 

Музично-творча діяльність

Велику роль у формуванні в дошкільників здат­ності до естетичного оцінювання об'єктів при­роди відіграє музична діяльність, що втілюється в музично-пластичних імпровізаціях, музично - дидактичних іграх, а також грі-імпровізації на дитячих музичних інструментах. Зокрема, дітям доцільно запропонувати ді­брати дитячі музичні інструменти та відтвори­ти з їх допомогою різноманітні звуки природи (наприклад: свищики — спів соловейка, жайво­ронка, металофон — звуки крапель дощу, каста­ньєти — стукіт дятла, тріскачка — скрекотання сороки, мара каси — шум листя тощо). Із цих ін­струментів можна також створити оркестр при­роди і проілюструвати створену дітьми історію (казку), персонажами якої є обрані об'єкти. За до­помогою природних об'єктів (наприклад, плодів різної величини) можна створювати символічні ритмічні рисунки та "зчитувати" за ними ритми природного довкілля.

Цікавими для дітей будуть і музично-дидак­тичні ігри. Наприклад, за сюїтою Каміля Сен-Санса "Карнавал тварин" можна організувати гру "Впізнай тварину", у процесі якої діти відгадува­тимуть, образ якої тварини втілено в музичному творі.

 

КРОК ЧЕТВЕРТИЙ
 

ЗАЛУЧАЄМО  ДІТЕЙ  ДО  ТВОРЕННЯ   КРАСИ В ДОВКІЛЛІ

Аби підсилити естетичний вплив природи на дитину, педагогічному колективу варто подбати про естетизацію еколого - розвивального середо­вища ЗДО. Важливо, щоб кожен куточок дитячо­го садка нагадував дітям про красу природи, допомагав сприймати та відчувати її. Нині все більшої популярності в облаштуванні території закладу дошкільної освіти набуває ландшафтний дизайн як спосіб оздоблення предметно-просторового середовища прийомами і засобами ландшафтної архітектури, ландшафтної скульптури, художнього конструювання деталей культурного ландшафту. Для роботи використовуються не лише природні об'єкти, а й нестандартне обладнання. Ландшафтний дизайн додає ділянці ЗДО оригінального і доглянутого вигляду. ЇЇ елементи — город, квітник, сад, плодові й декоративні дерева та кущі — завдяки своїй привабливості, новизні та розмаїттю емоційно впливають на дітей, сприяють виникненню естетичних переживань, дивують та стимулюють інтерес до пізнання. У плануванні ландшафтного дизайну території дитячого садка варто максимально ефективно використовувати окремі обов'язкові його компоненти.

Зелені насадження. Одна з головних умов — привабливість та безпечність для дітей. Територія дитячого садка має бути повністю очищена від бур'янів та шкідливих культур. Можна використовувати будь-які рослини — як характерні для конкретного регіону, так і декоративні. Серед розмаїття декоративних рослин особливою популярністю в ландшафтному дизайні користуються низькорослі та карликові види. Спостерігаючи за такими насадженнями, милуючись їхнім незвичайним виглядом, дошкільники збагачують свої уявлення про розмаїття форм рослинного світу, їхню
унікальність.

Квітники. Необхідною умовою їх облаштування є неперервність цвітіння, починаючи з ранньої весни до глибокої осені. Біля місць, де граються діти, варто висаджувати рослини, невибагливі у догляді, наприклад, гвоздики, іриси, ромашки, петунії. Важливу роль відграє оформлення квітників — наявність огорожі, використання спеціальних декоративних елементів (горщиків, каміння, іграшок тощо).

Доріжки та алеї. Вони можуть бути вимощені плиткою чи камінням. Бічні міні доріжки можна посипати піском. Біля фізкультурного майданчика доцільно в оздоровчих цілях прокласти доріжку з гальки. Алеї нададуть ландшафту завершеності.

Альтанки та павільйони. Це споруди, де діти можуть заховатися від дощу/снігу, вітру, сонця, де зручно організовувати різні активності. Усередині слід передбачити місця для сидіння.

Фізкультурні майданчики. Одна з головних умов їх облаштування — дотримання норм безпеки. Обладнання таких майданчиків має бути різноманітним і ретельно дібраним. Планування, проектування та створення ландшафтного дизайну на території дитячого садка дає можливість підкреслити індивідуальність та неповторність закладу.

Отже, цілком очевидно, що діти мають бути залучені до посильної участі в облаштуванні території закладу, докладати зусилля до творення краси в довкіллі. А тому важливу роль у діяльності вихователя відіграє грамотно організована праця в природі — у саду, на квітнику,городі. Висаджування та догляд за квітами, городніми рослинами, турбота про кущі та плодові дерева, прибирання території—це ті види діяльності, у яких народжується і проростає паростками гуманності ціннісне ставлення дитини до природи.

 

КРОК П’ЯТИЙ

 

ДБАЄМО ПРО ПРИРОДУ

Піклування про природу має увійти у звичне життя дитини і прорости в ньому добрими справами, як-от прибирання та сортування сміття, дарування старим речам другого життя, озеленення території ЗДО, догляд за рослинами, турбота про тварин, збереження ресурсів планети. Звісно ж, це далеко не повний перелік справ, які можуть робити діти, піклуючись про природу.

Таку роботу можна організовувати в найрізноманітніших формах, серед яких: екологічні акції("Нагодуй птахів узимку", "Лікарня для природи","Чисте довкілля", "До чистих джерел" та ін.), трудові операції ("їдальня для птахів", "Посади дерево" та ін.), екологічні проекти ("Первоцвіти","Сміття — на користь", "На зеленій хвилі", "Кожна краплина має значення", "Зелена аптека", "Я —Землі своєї паросток зелений" та ін.), екологічні квести ("Полювання на сміття", "Екопригоди у великому місті" та ін.). Участь у цих заходах пе-
редбачає залучення дітей до природоохоронної діяльності, у ході якої в них формуються моделі доброчинної поведінки в природі. Однак варто зауважити, що такі заходи не проводять надто часто, адже вони потребують ретельної тривалої підготовки. Водночас активна взаємодія дитини з природою на засадах гуманності та краси має відбуватися щодня, наповнюючи її буденне життя естетико-екологічним сенсом. У цьому контексті цікавим для українських вихователів може стати досвід канадських педагогів, які пропонують створювати картки для активностей на щодень — своєрідні інтерактивні карти, які завжди під рукою у вихователя. Отже, пропонований шлях формування ціннісного ставлення дитини до природи, що ґрунтується на сприйнятті й усвідомленні її краси та конкретних добрих учинках щодо неї, дає можливість організувати діалог із природою на новому, суб'єктному рівні. Така робота дарує позитивні емоції, розвиває емпатію, сприяє "зрідненню" дитини з природою, а відтак стає інструментом виховного впливу, результатом якого є гуманне, шанобливе
ставлення до природного довкілля.

 

Використані джерела:

1.  “Дошкільне виховання” № 6-7, 2023.

 

Лариса ДРЯМІНА, вихователь