Любов - життєва потреба дитини
НАСТАНОВИ ІНШИХ ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗУМ,
А НАСТАНОВИ МАТЕРІ – НА СЕРЦЕ
Кожна дитина – це дар. Тому і ставитися до дитини треба як до найціннішого скарбу.
А чи завжди у навколишньому світі діти знаходять щиру любов у відповідь? Навіть від рідних батьків? На жаль наше сьогодення найчастіше дає негативну відповідь. Ми зустрічаємо любов егоїстичну, любов-замінник (якщо з якоїсь причини жінка виховує дитину сама), любов-жалість (якщо дитина-інвалід або часто хворіє) та інші види «любові». Буває й справжня нелюбов до власної дитини.
Як живеться таким діточкам? Що вони відчувають і чи зможуть взагалі навчитися любити? Може, хтось вважає, що можна спокійно прожити й без любові? Хто так вважає - той не відчував справжньої любові, той не має досвіду тихої душевної радості, миру в душі, вселенської любові до всіх. Адже як можна говорити з дальтоніком про яскраві фарби заходу сонця, ніжну палітру райдуги, емоційне захоплення весняним різнотрав’ям?
Психологи довели, що однією з причин зростання наркоманії серед дітей та підлітків є вроджений слабкий розвиток опіантної системи в центральній нервовій системі людини. Опіантна система виробляє особливі гормони радості та життєвої адаптації, - в нормі їх має бути всемеро більше, ніж гормонів поганого настрою. Якщо їх забагато, то людині важко спілкуватися в суспільстві, у неї часто кепський настрій – і, звичайно, вона шукає вихід із такої ситуації. Щоб поліпшити настрій, починає приймати штучні гормони радості – наркотики, алкоголь, виникає потреба переживати гострі відчуття і стає або екстремалом (у кращому випадку), або порушником соціальних правил (у гіршому).
Зверніть увагу, дитина вже народжується з певною опіантною системою. А якою вона буде, залежить від батьків. Радійте разом із ненародженим дитям! Підтримуйте з ним постійне емоційне спілкування, розмовляйте, читайте хороші вірші та казочки, слухайте духовну та класичну музику.
Тіло дитини до народження складається із 95% води. А вода має унікальну здатність змінювати свою структуру під впливом музики, світла, тепла. Усе це позитивно впливає на дитину. І найкраще тепло для неї – ваша душевність, ваша позитивна емоційна спрямованість.
Така сама атмосфера позитивно впливає і на подальший розвиток дитини після народження. Інакше батьки просто вбивають душу дитини, калічать її психіку.
Академік Петро Гаряєв (Москва, Інститут квантової генетики) довів, що ДНК людини реагує на мовлення і вплив різких слів під час лайки, рівнозначний радіаційному опромінюванню у 10-40 тис рентгенів. У результаті - рвуться ланцюжки ДНК, розпадаються хромосоми. Чи замислюються батьки над цим, коли «з’ясовують стосунки» у присутності маленької дитини,розраховуючи на те, що вона ще нічого не розуміє?!
Дослідження П.Гаряєва довели також, що біологічні клітини реагують не лише на слово, а й на думку. Інформація, втілена у слові (писемному, проговореному або продуманому), впливає на генетичний апарат.
Як бачимо, наш емоційний стан і наша мова безпосередньо впливають на розвиток дитини навіть до народження. Великої ваги набуває і підсвідоме ставлення батьків до дитини. Бажана дитина відчуває любов матері в її лоні. Небажана – її нелюбов. У літературі є приклади, коли жінка не хотіла дитину, намагалася її вбити (аборт), а батько не дозволив. Потім ця дитина дуже любила батька і не любила матір.
Відомий психолог Карл Юнг зазначав, що найсильніші впливи на дітей йдуть не від свідомого стану батьків, а від несвідомого фону життя. Перший психічний стан дитини, за К.Юнгом, - злиття із психікою батьків.
Нервові та психічні порушення у дітей до середнього шкільного віку (до 10-13 років) викликані саме порушенням психічної сфери батьків і сферою їхнього спілкування з дитиною та між собою.
Отже, до народження відбувається не лише формування тіла, а й розвиток душі. І все це підтверджується наукою.
«ЛЮБОВ Є ДОБРОТА – НЕ ЛИШЕ ТОМУ, ЩО ВОНА ОТОЧУЄ СПІВЧУТТЯМ СВІЙ УЛЮБЛЕНИЙ ПРЕДМЕТ, ДБАЄ ПРО НЬОГО, СТРАЖДАЄ І РАДІЄ З НИМ, А Й ТОМУ, ЩО ЛЮБОВ САМА СОБОЮ ДАЄ ЛЮДИНІ ЩАСТЯ». (Іван Ільїн)
em
em