На порозі дитячого садка

Необхідність розгляду особливостей педагогічного підходу в сім’ї та у дошкільному закладі до дітей з різними формами адаптації  до нових умов, тобто до  умов дитячого садка, є нагальною. Вивчення стану сімейного виховання дає змогу виявити три основних типи сімей залежно від особливостей виховних впливів.

       Тож обговоримо спочатку найтиповіші помилки виховання малюків у сім΄ї та їх негативні наслідки. Перший тип сімей, де виховуються діти з важкою формою звикання до дитячого садка.

            Важка форма адаптації  дитини буде тоді, коли батьки надмірно стурбовані найближчим майбутнім своєї дитини, що пов΄язане з її вступом до садка. Ці батьки не мають уявлення про психологічні труднощі періоду адаптації. Іноді, коли дитина здаля спостерігає гру дітей на майданчику дитячого садка, батьки з жалем дивляться на свого малюка, переживають тривогу, схвильованість, співчуття, що йому незабаром теж необхідно буде відвідувати дошкільний заклад. У таких сім΄ях батьки спілкуються надто емоційно, супроводжуючи звертання до дітей величезною кількістю пестощів, зменшувально-пестливих слів. Малюк постійно відчуває себе центром уваги та турботи сім΄ї. Він не має навіть уявлення про заборони чи необхідність вико нувати вимоги дорослих. 

       У сім΄ях першого типу дорослі не організовують цілеспрямоване  мовне спілкування з дитиною , не приділяють уваги формуванню її ігрових умінь, хоча саме ці навички мають велике адаптаційне значення  в період звикання малюка до дитячого садка.

       Батьки, що належать до  сімей першого типу, навмисне обмежують контакти дитини зі сторонніми людьми у зв΄язку з тим, що побоюються за здоров΄я дитини, бояться інфекцій. Своєрідною є і позиція батьків у ситуаціях, коли незнайомий дорослий ласкаво звертається до малюка : батьки швидко припиняють контакт, відвертають дитину від незнайомця.  Такий виховний підхід сприяє виникненню тісної емоційної прив΄язаності дітей до членів сім΄ї, гострої потреби в постійній присутності близької людини. При вступі в дитячий садок вони глибоко переживають розлучення з батьками. Значні труднощі адаптації до умов суспільного виховання виникають унаслідок відсутності в цих дітей досвіду спілкування зі сторонніми людьми. Обмеженість соціального досвіду спричинює до неспокою, тривоги в новому середовищі та незнайомому оточенні. Дитина прагне бігти у тому напряму, куди пішли батьки. Малюк постійно оглядається, підходить до вікна або дверей, чекає на близького дорослого, кличе його. Протягом дня перебування у дитячому садку голосно плаче.

      Стресовий   стан, побоювання контактів із незнайомими людьми не дають змоги цим дітям адекватно сприймати доброзичливі звернення вихователя, на  його запрошення  погратися красими іграшками діти часто відштовхують дорослого,  тікають від нього, плачуть, розкидають іграшки, які запропонував вихователь. У дітей з важкою формою адаптації гальмується розвиток мовлення, вони втрачають інтерес до довкілля : у гострий період адаптації не звертають уваги на людей, красиві іграшки.

          Проте, серед дітей, які потрапили в дитячий садочок із сімей першого типу, трапляються ті, що дуже чутливі до пестливого тону вихователя. Упродовж дня вони прагнуть постійно бути поруч із педагогом або нянею, заглядають йому у вічі, тримають за руку. Ці діти виявляють сильне занепокоєння, якщо вихователь хоч на хвилинку зникає з поля зору, можуть заплакати.

         Діти, які вступають у дошкільний заклад із сімей, де характер виховання  близький до наведеного, найтяжче й найдовше адаптуються до нових умов.

         Тяжка адаптація має дві форми перебігу. У більшості дітей спостерігаються стійкі розлади емоційного стану- переважають негативні емоції, різке зниження всіх видів активності. При цьому суттєво порушується сон, значно погіршується апетит.Кінцевою ланкою ланцюга цих негативних виявів найчастіше є довготривале захворювання дитини, яке іноді закінчується ускладненнями (бронхіт, пневмонія, отит тощо). Загальний стан дитини нормалізується лише через 2-3 місяці.

        Друга форма тяжкої адаптації виявляється у виникненні частих простудних захворювань за відсутності яскравих змін психічного стану. У цих випадках період адаптації триває також до 3-х місяців.

     Яким чином батьки можуть допомогти дитині адаптуватися в нових умовах життя?

      Дуже важливо, щоб батьки та педагоги дотримувалися педагогічно доцільної тактики поведінки з перших хвилин перебування дитини в дошкільному закладі.  Насамперед дорослі повинні докласти максимум зусиль для того, щоб у дитини зникло побоювання дитячого садка, з΄явилася довіра до вихователя. Першим кроком до цього є встановлення позитивного контакту між батьками та вихователями. Слід пам΄ятати, що від емоційного стану близького дорослого в момент розлуки з дитиною, а також форми та змісту спілкування батьків з педагогами залежить емоційне тло наступної поведінки малюка впродовж дня перебування в дитячому садку, і саме це визначить характер перебігу всього періоду адаптації.

      Найнегативніше позначається на емоційному стані дітей така поведінка матері, коли вона, плачучи, висловлює жаль, що треба віддівати дитину з дому в дитячий садок, де їй буде погано без мами.  Навпаки, заради спокою дитини, яка дуже чутлива до емоційного стану дорослого, батькам необхідно висловити радість із приводу того, що малюк уже стає дорослішим і ходитиме в дитячий садок, як і всі діти, що вже підросли. Водночас бажано підкреслити, що вихователька добра, любить дітей. Зі свого боку педагог із задоволенням відмічає, яка чудова дитина прийшла до групи, розповідає про цікаве й веселе життя дітей у дитячому садку. Саме у роботі з новачками вихователі застосовують такий метод, як екскурсію-огляд групового комплексу в поєднанні з розповіддю  про життя малюків у дитячому садочку. Вихователь звертається до дитини :”Андрійку,  ти вже виріс, став великим, тому прийшов у дитячий садок. Доки діти маленькі, вони живуть удома, з мамою, татом, а коли виростають – ходять у дитячий садок. Дивися, тут діти роздягаються. Наталка, Оленка, Сашко – усі діти мають свою шафу. Твоя шафа теж тут є. На ній намальовано зайчика- це твоя шафа. Давай покладемо твої речі у шафу.” Всі свої дії вихователь супроводжує словами.  Таким чином дитина знайомиться зі всіма складовими групового комплексу. До кінця ескурсії дитина має змогу переконатися в тому, що в дитячому садочку немає чого боятися.

           Під час виховної роботи з новачками педагоги нерідко відмічають, що діти не виконують його елементарні вимоги та прохання. Вихователі та батьки можуть пояснювати це неслухняністю, розпещеністю малюків, утім, у багатьох випадках така поведінка пов΄язана з низьким рівнем мовлення дитини, а тому – неспроможністю зрозуміти звертання педагога. Саме тому значне місце в роботі з дітьми раннього віку і в дошкільному закладі,  і вдома слід відводоти формуванню мовних навичок. Необхідно постійно збагачувати словник дітей назвами предметів, побутових ситуацій, дій, активізувати мовлення, спонукати до вимовлення слів, речень. Таким чином,  дорослі  підводять дитину до розуміння словесних звертань, вимог, інструкцій, вчать відповідати на запитання, висловлювати свої прохання в доступній формі.

         Спостереження за дітьми з тяжкою адаптацією свідчать про те, що рівень їхніх ігрових умінь не виходить за межі  маніпуляцій з іграшками.  Саме тому, у підготовці дитини до  умов дошкільного закладу необхідно навчити  вашого малюка елементарним ігровим діям, розповісти про призначення іграшки, навчити нею гратися. Малюки повинні знати, що з  тією самою іграшкою можна гратися по-різному. Наприклад, ляльку можна не лише гойдати, а й „годувати”, „водити за ручку гуляти”, „катати на машині ” тощо. Крім того, ігрові дії можна виконувати з різними іграшками – ведмедиком, мавпочкою, зайчиком. Усе це значною мірою сприяє збереженню емоційного стану дитини, полегшує процес звикання до життя в нових умовах.

         У дітей  із середньою важкістю адаптаційного періоду  немає побоювання доброзичливого вихователя. Швидке встановлення позитивних контактів між новачком і вихователем стає можливим завдяки тому, що в сім΄ї (це другий тип сімей)   малюк  набув певного досвіду спілкування з незнайомими людьми, тобто досить часто перебував у ситуаціях, де мав можливість спілкуватися з незнайомими дорослими : батьки ходили  з дитиною в гості до незнайомих, відвідували громадські місця (вулиці, сквери, парки, транспорт), самі приймали гостей.   Батьки із сімей другого типу ставлять перед дітьми певні вимоги, заборони, але не завжди вимагають від них виконання цих вимог та правил поведінки у побуті.  Часто не тільки не приділяють спеціальної уваги розвитку мовлення дітей, утім, навіть рідко розмовляють із ними під час здійснення побутових процесів. Так само ставляться в цих сім΄ях і до гри дітей.  Батьки вважають, що сам факт наявності в дітей іграшок сприяє виникненню ігрових дій, тому в участі дорослого у процесі формування ігрових умінь немає необхідності.  Відсутність знань про складність адаптаційного процесу, про його можливі  негативні наслідки стає причиною їхнього безтурботного ставлення до цього явища в житті дитини.

        Для дітей, які вступили до дошкільного закладу з другого типу сім΄ї, у період звикання характерним є нестабільний емоційний стан, що виявляється у швидкій зміні позитивних та негативних емоцій. Тісний емоційний звязок з батьками спричинює до негативних переживань при  розлученні з ними. Упродовж дня малюки виявляють занепокоєння, чекають на батьків, іноді плачуть. Їх необхідно постійно умовляти, що мама обов΄язково прийде й забере їх. Для них дуже важливо, щоб педагог виявляв ласку, турботливість.  Діти цікавляться предметами та іграшками, охоче виконують дії спільно з вихователем. Однак предметні чи ігрові дії часто перериваються згадуваннями про близьких дорослих, короткочасним плачем.  Нестабільність емоційного стану  зберігається 1-2 тижні. Значно знижені різні види активності . Протягом першого місяця перебування в дошкільному закладі у дитини виникає захворювання (7-10 днів),  яке перебігає без ускладнень. Повна адаптація, тобто нормалізація загального стану, здійснюється лише до кінця першого місяця відвідування дитячого садка. 

          Поряд із дітьми, для яких процес адаптації пов΄язаний зі значними труднощами, у кожній групі є кілька дітей, що легко адаптуються до нових умов життя. Ці діти вступають у ясла з найнечисленнішої групи сімей – сім΄ї третього типу.

       Батьки в сім΄ях третього типу виявляють значний інтерес до процесу адаптації. Вони читають відповідну літературу, консультуються з фахівцями (педагогами, психологами).   Цим батькам відомі такі симптоми адаптаційного періоду, як різні порушення емоційного стану, розлади нервової системи, сну, апетиту, виникнення захворювання.

      Основні причини труднощів адаптації сім΄ї третього типу вбачають у надто сильній емоційній прив΄язаності дітей до близьких дорослих та побоювання незнайомих людей, тому емоційне спілкування ці батьки поєднують із „діловим”, тобто привчають дитину до розуміння прохань, домагаються виконання вимог дорослого. У дітей, що виховуються у сім΄ях третього  типу, достатньо широке коло контактів із незнайомими людьми – з дітьми гуляють у скверах, відвідують знайомих, у період літньої відпустки виїздять до місць відпочинку.

       Батьки прагнуть викликати у дітей позитивно-емоційний відгук на доброзичливе ставлення незнайомої людини, викликати інтерес до неї, виконати її прохання.

      У цих сім΄ях значне місце відводиться розвитку мовлення дитини – з нею розмовляють під час побутових процесів, знайомлять із назвами предметів, дій, спонукають до активного мовлення.  

       Для цієї невеличкої  за кількістю частини  дітей характерний спокійний урівноважений емоційний стан упродовж усього адаптаційного періоду. Розлучення з батьками викликає лише в окремих дітей недовготривалий плач. Діти, спокійні під час режимних процесів, усміхаються у відповідь на доброзичливі звертання вихователя, висловлюють задоволення власними діями або діями дорослого, однолітків. Ці діти виявляють яскравий інтерес до оточуючих людей, іграшкового матеріалу : зосереджено розглядають інтер΄єр групової кімнати, заглядають в інші приміщення, досліджують іграшки, спостерігають за вихователем та іншими дітьми. 

       Ця частина  дітей охоче переключається із  самостійних на спільні з вихователем дії. Діти в основному розуміють та з готовністю виконують нескладні вимоги та інструкції.  Після виконання завдань дивляться на вихователя, очікуючи оцінювання. Позитивне оцінювання самої дитини, її дій або їх результатів є стимулом для виконання подальших інструкцій. При цьому в малюків підвищується мовна та рухова активність.

     У дітей, що легко адаптуються до нових  умов життя, діяльність має ініціативний характер. Наприклад, мовна активність виявляється у називанні знайомих предметів, у дітей третього року життя - у пізнавальних  запитаннях „Хто це?”, „Що це?”, „Чому?”.Діти також звертаються до вихователя, коли прагнуть з΄ясувати спосіб дій з предметами, іграшками.

    Ініціативний характер має також ігрова діяльність цих дітей: вони не лише роздивляються іграшки, а й наближаються, прагнуть погратися з ними.  У цих дітей спостерігається потреба не лише у спільних із вихователем діях,  а й у спілкуванні з ним.

       Ось ми й розглянули з вами три типи адаптаційного періоду для дітей раннього віку до нових умов життя.  Хочемо бути впевненими, що ця інформація допоможе вам  у вихованні позитивно емоційного  стану під час адаптації ваших малюків до перебування у дошкільному закладі.  Ми доводимо до відома батьків, що для того, щоб адаптація  не носила важкий характер для вашого малюка, необхідно:

  1. Сформувати у дитини готовність до спілкування з дорослими на „діловому” та мовних рівнях.
  2. Організувати позитивні контакти з однолітками.
  3. Розвинути елементарні ігрові вміння.
  4. Виховати у малюка навички поведінки у побуті та виконання вимог дорослого , що відповідають віку дитини.
  5. Сформувати позитивне ставлення до дитячого садка.

 

          

        

Категорія: