РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ

 

 

  • Ведіть себе по відношенню до дитини як можна впевненіше. Приділяйте їй побільше часу, адже ваша присутність дарує їй відчуття безпеки, а фізичний контакт, обійми і дотики – впевненість в тому, що вона любима і захищена близькими людьми;
  • Старайтесь бути ближче до дитини – присядьте поруч з ним, щоб досягти ростової гармонії, постарайтесь через ігри, бесіди забезпечити довірливі, радісні відносини;
  • Не треба при дітях розказувати про жахи, що зустрічаються в нашому житті, так як психологічний стан дитини при цьому погіршується;
  • Задумайтесь, чи не багато часу ваша дитина проводить біля телевізора;
  • З деякими подіями не варто знайомити дітей детально. В першу чергу це стосується смерті близьких. Дітям до 8 - 9 років краще не бачити покійників;
  • «Розберіться» з власними страхами (боязнь собак, транспорту, ліфта). Ви можете «заразити» ними дитину;
  • Не перевантажуйте фантазію дитини: іграшки повинні відповідати віку. Обмежте агресивні мультфільми, фільми, книги;
  • Використовуйте спеціальну літературу для роботи з дитячими страхами;
  • Кожного дня треба виділяти час на спілкування із сином чи донькою віч – на- віч, дати їм змогу поділитися з вами своїми секретами, тривогами, попросити поради, допомоги;
  • Повідомляючи дитину про певну вимогу чи заборону, слід робити це у дружній формі, м’яко, без примусу або тиску;
  • Не можна вдаватися до примусу і під час годування дитини. Не слід нав’язувати їй того, чого вона не хоче їсти;
  • Фізичні покарання не мають бути нормою і плануватись заздалегідь як метод виховання;
  • Страхи перед засинанням часто свідчать про те, що сфера несвідомого в дитини тяжіє до тіснішого контакту з матір’ю. Тож не варто намагатися за будь – яку ціну привчати маленьких дітей засинати наодинці. Якщо дитина прагне відчувати поруч із собою дорослого, її бажання треба задовольнити;
  • Підкреслити словом, мімікою, жестом не значимість предмету чи об’єкту, якого боїться дитина, його дріб’язковість;
  • Із оточення дитини повинні бути усунуті тривожні та істеричні люди, бо їх емоційний стан може передаватися дитині;
  • Щоб зняти страхи – дитина весь час повинна бути зайняти якоюсь діяльністю. Розкажіть дитині все про той об’єкт, якого вона боїться, як він збудований, звідки береться тощо.
  • Страхи – класичний симптом того, що у дитини велике внутрішнє напруження, що вона не справляється із життєвими та емоційними труднощами. Щоб допомогти дитині, щодня залишайте 3-5 хвилин на те, аби вона могла індивідуально поговорити з вами, поділитись своїм секретом, тривогою, попросити поради, допомоги;
  • Намагайтесь зрозуміти причину дитячого страху;
  • Ставтеся до дитини позитивно, наголошуйте на її позитивних, а не негативних якостях;
  • Звертайте увагу на тон, яким повідомляєте вимогу чи заборону – він має бути скоріше дружнім, пояснювальним, ніж таким, що примушує;
  • Не соромте дитину, якщо вона чогось боїться;
  • Навчіть дитину не боротися зі своїм страхом, а ставитися до нього по-іншому;
  • Перед сном грайтеся з дитиною у спокійні ігри, читайте їй добрі казки;
  • Давайте правдиву інформацію про явища, яких боїться дитина, скажімо, про землетрус, блискавку тощо;
  • Серед відвідування зоопарку слід розповісти дитині, що там є не лише добрі, а й дикі та страшні звірі. Тоді агресивна реакція тигра навряд чи викличе у дитини переляк;
  • Надайте дитині реального захисника. Це може бути старший брат, а може бути великий плюшевий собака тощо;
  • Не засуджуйте дитину за її тривоги, не порівнюйте з іншими дітьми, не змушуйте насильно побороти свої страхи. Дайте їй зрозуміти, що ви її розумієте і сприймаєте такою, якою вона є, що вона може завжди на вас покластися;
  • Якщо ваш малюк погано себе почуває в колективі, знайдіть йому сміливого (і доброго) приятеля. Страх легше подолати, коли поряд є друг, який його захистить;
  • Перегляньте режим дитини. Нехай вона більше гуляє на свіжому повітрі, грає в рухливі ігри, займається певним спортом;
  • З повагою відносьтеся до тривог дитини. Якщо вона розповідає про свої страхи, вислухайте її спокійно і уважно, щоб з’ясувати їх причину;
  • Ніколи не зачиняйте малюка в темній незнайомій кімнаті;
  • Не залякуйте дитину (віддам чужій тітці, прийде Баба-Яга і забере тебе, не підходь, собака вкусить тощо);
  • Перетворюйте злих героїв на добрих (вигадуйте казки – як Баба-Яга стала хорошою, як павучок допоміг дівчинці вийти з лісу…);
  • Заздалегідь готуйте дитину до садочка і школи;
  • Підвищуйте самооцінку малюка;
  • Подолайте власні страхи (перед транспортом, ліфтом, собакою тощо) і не заражайте ними дітей;
  • Пам’ятайте: спокійна і довірлива атмосфера в сім’ї і дружній тон спілкування з дитиною – найкраща терапія будь-яких страхів;
  • Уявне тренування, або репетиція. Учіть малюка долати страх за допомогою ігор, програвання ситуацій (боїться лікаря – пограйте в лікарню; темряви – у розвідників), детально відпрацьовуючи різну поведінку. Якщо дитина боїться чогось реального, поясніть їй походження явища;
  • Виконання ролі. Дитині пропонують обрати будь-який приклад для наслідування – реальну людину або кіногероя – і намагатися діяти «як він». Цей прийом дає малюку можливість, діючи ніби від імені свого героя, почуватися впевненіше у складних ситуаціях;
  • Приємний спогад. У тривожній для дитини ситуації запропонуйте згадати той момент, коли вона відчувала спокій;
  • Танець. Покращує психологічне самопочуття через самовираження в експресивних рухах, усвідомлення мови власного тіла;
  • Терапевтичні метафори. Діти люблять фантазувати. Скористайтеся цим – нехай малюк складе казку, в якій він сильний та сміливий. Так дитина ідентифікуватиме себе з героєм, який відчуває ті ж труднощі, що й вона, і з успіхом долає їх. Вдала терапевтична метафора досягає свого ефекту найбільш точним викладенням проблеми малюка, але воно має бути не надто прямим, аби не викликати в дитини почуття незручності, сорому чи супротиву;
  • Іграшка-захисник. На ніч покладіть у ліжечко улюблену іграшку дитини. Може згодитися іграшкова зброя, вона допоможе малюку відчувати себе впевненіше (дасть змогу захищатися).